2. Формування граматичного ладу мови.

      У сім'ї:

      Вправляти дітей у правильному вживанні дієслів. Проводити з дитиною мовні ігри типу «Хто що вміє робити?» На підбір дієслів (наприклад: «Що вміє і любить робити кішечка? Бігати, спати, хлебтати, грати, нявкати» і т. п.); «Зміни слівце» на вміння вживати і утворювати дієслова з префіксами у-, при-, ви-, за-, пере-, під-і ін.
      У повсякденному спілкуванні з дитиною створювати мовні ситуації, що  дозволяють дитині погоджувати іменники з числівниками.
      Грати з дитиною в мовні ігри, рекомендовані педагогами дитячого саду. Наприклад, «Пограємо-порахуємо» (дорослий (або дитина) вибира

слово, яке треба узгодити з різними числівниками, наприклад, відро, а діти

за бажанням або за вказівкою складають словосполучення (одне відро, два відра, п'ять відер і т. п. до десяти).
      Слідкувати за тим, як дитина вживає складні форми іменників множини в родовому відмінку.
      В ігрових ситуаціях вправляти дитину в складанні простих поширених пропозицій. Наприклад, гра типу «Мовчун та балакун»: один гравець задає основу пропозиції (мовчун), а інший (говорун) розширює основу як тільки може. (Стоїть будинок. - У зеленому лісі стоїть дерев'яний будинок. - На узліссі величезного зеленого лісу стоїть дерев'яний будинок з візерунчастими віконницями. і т. д.)

​

3. Розвиток і вдосконалення звукової культури мовлення.

      У сім'ї:
      За рекомендацією педагогів проводити з дитиною спеціальні ігрові вправи з розвитку та вдосконалення звукової культури мовлення як складової частини підготовки дитини до подальшого навчання грамоті.

      Для розвитку фонематичного слуху вправляти дитини у виділенні першого звуку у своєму імені, в імені оточуючих, в назві улюбленої іграшки, а потім у визначенні послідовності звуків у цих словах.

 Для розвитку фонетичного слуху ділити слова на склади і визначати їх послідовність.
      Слідкувати за правильним наголосом при проголошенні слів. Вправляти дитину в правильному використанні наголосів в словах, проводячи ігри типу «Так і не так»: дорослий вимовляє слова або словосполучення, поєднуючи правильне і неправильне використання наголосів, а дитина слухає і поправляє дорослого, вимовляючи слово (словосполучення) з правильним наголосом.
      Закріплювати правильну вимову за допомогою скоромовок.

​

4. Розвиток зв'язного мовлення дітей.

 

      У сім'ї:

     Навчати дитину бути ввічливим і тактовним при участі в діалозі з дорослими і дітьми. Під час бесід з дитиною демонструвати культуру ведення діалогу. Показати приклад, як потрібно вести діалог за столом, в гостях, при розмові по телефону.
      Продовжувати сімейну традицію щоденного обміну враженнями про прожитий день, про сімейні і дитсадкові заходи і ін, де питання задає не тільки дорослий дитині, але і дитина дорослому. Обговорювати з дитиною спільні заходи.

Формувати усвідомлене ставлення до ведення діалогу через ненав'язливий аналіз поточного діалогу (за допомогою запитань «Ти уважно слухав мене?», «Ти зрозумів, про що я тобі розповів (а)?», «Що тобі незрозуміло?», «У тебе є до мене питання? »).
   Закріплювати отримані в дитячому саду навички щодо складання зв'язних висловлювань монологічні через:

складання розповідей за сімейними фотографіями, який охоплює певний часовий відрізок (зростання малюка, літній відпочинок і т. п.);

розповіді за серіями картинок (оповідання за картинами художників; комікси з доступним дитині змістом і т. п.);

роботу з ілюстраціями до непрочитаних книг (за картинками в книзі визначити, про що вона (її головну ідею); хто головні герої; з чого починаються пригоди героїв; які події в ній описані (середня частина), чим закінчиться ця історія).
      Вправляти в складанні елементарних описів (перерахування предметів, ознак і т. д.) через ігрові вправи типу «Наряди для Попелюшки» (опис фасонів одягу), «Машини майбутнього» (опис моделей та їх функціоналу), «Кімнати різних героїв» (опис інтер'єрів -  кімнати Мальвіни, та інш).

        Розвиток дрібної моторики руки:

      Нормальний розвиток мовлення дитини найтіснішим чином пов'язане з розвитком рухів пальців рук. Це перш за все визначається розташуванням у головному мозку моторної мовної зони, яка практично є частиною рухової області. Відомо, що близько третини всієї площі рухової проекції в

 корі головного мозку займає проекція кисті руки. Тому тренування тонких     рухів пальців рук має великий вплив на розвиток активної мови дитини.

 У дитини слабко розвинені тактильні відчуття. Особливо помітний невідповідний роботі м'язовий тонус (тонус - це тривало зберігається стан пружності (збудження) м'язів). У дітей можна спостерігати слабкий (млявий) тонус, що веде до креслення тонких, ламаних, переривчастих ліній. Є діти з підвищеним тонусом дрібної мускулатури. У цьому випадку рука дитину швидко втомлюється, бо він не може закінчити роботу без додаткового відпочинку.
      Дуже часто у дітей з млявими м'язами рук відзначається слабкість м'язів артикуляційного апарату. У дітей з високою пружністю м'язів дрібної моторики рук спостерігається підвищений тонус м'язів артикуляційного апарату. Впливаючи на тонус руки дитини, ми можемо впливати на тонус мовного апарату.

Загальні  орієнтири   щодо   компетентності   дитини:

(НА КІНЕЦЬ 5  РОКУ  ЖИТТЯ)

• сформовані організаційні вміння та навички;

• володіє раціональними способами організації учбової діяльності;

• розвинуті загальнопізнавальні вміння: спостерігати, розмірковувати, запам’ятовувати, відтворювати матеріал, вносити в нього елементи новизни;

• володіє загальномовленнєвими вміннями та навичками, культурою слухання й мовлення;

• наявні контрольно-оцінні вміння, володіє способами перевірки та самоперевірки, оцінювання якісно-кількісних характеристик результату та вкладених в їх досягнення особистих зусиль.

• через творче досягнення самовиражається, актуалізує свої здібності;

• генерує оригінальні ідеї, самостійно висуває різноманітні гіпотези; намагається відійти від запропонованого шаблона;

• вирізняється гнучкістю та швидкістю мислення, кмітливістю, дотепністю, розсудливістю;

• конструктивно діє у невизначених ситуаціях, не губиться в разі дефіциту інформації, знаходить оригінальні способи розв’язання проблеми;

• характеризується творчою продуктивністю, схильністю реалізувати задумане;

• підходить до проблеми з різних точок зору, легко переключається з одного класу об’єктів на інший; швидко вдається до аналогій, порівнянь, протиставлень, асоціативних зв’язків; користується різними доказами;

• виявляє інтерес до парадоксів, має розвинене почуття гумору, схильна до сумнівів; вміє дивуватися;

• здатна прогнозувати, випереджати, передбачати;

• вирізняється багатством уяви, вмінням бачити складне у простому, у складному — просте.